Професійний світ – можливість та виклик для церкви
03/10/2017
З 11 листопада в УБТС стартує Молодіжна біблійна школа
09/10/2017

Служіння сиротам – це поклик

У студентську спільноту УБТС кожен приходить зі своєю унікальною історією. І тут у них формується спільне ДНК студента Української баптистської теологічної семінарії, яке мотивує глибоко про власний поклик, бачення служіння, мотивацію у служінні. Шукати нові методи та способи служити у своїх помісних церквах. Приємно, коли люди змінюються на очах. Проходять процес формування та  переосмислення. Одним з таких є студент-другокурсник факультету «Християнська освіта».

Дитинство

Денис Єгоров народився 29 червня 1989 року у Житомирі. Він був середнім з шести дітей у сім’ї Єгорових, але скоро батьків позбавили батьківських прав, і дітей забирала соціальна служба.   Отож, Денис ніколи не бачив і не знав своїх батьків, виховувався у сиротинцях та інтернатах.

 До семи років проживав у селищі Дениші, що на Житомирщині, в будинку дитини. Денис був дуже хворобливим хлопцем, часто потрапляв до лікарні. Потім його відправили у Радомишль. Там він почав ходити до школи-інтернату. Денис подружився з доволі енергійним і збиточний хлопчик. Життя в інтернатах не було солодким: часті побої між ровесниками, випивка, паління. Але проблиски світла у житті Дениса появилися у третьому класі, коли до них прийшов працювати вихователь Володимир Іванович Поліщук. На цього чоловіка Денис захотів бути схожим. Володимир Іванович вкладав у дітей. Йому були не байдужі їхні життя. Він виховував, картав, наставляв, а для багатьох хлопців замінив батька. Цей чоловік по-своєму любив і боявся Бога. І саме він познайомив дітей з Богом та навчив ходити у церкву. Це була православна громада. Невдовзі вихователь захворів і помер, але Денис продовжив ходити до церкви. Це заклало основу його подальшого богопізнання.

Перше знайомство з євангельськими християнами

По завершенню шкільного навчання Денис пішов навчатися в училище на будівельника. Потім влаштувався різноробочим на будову у Бердичеві, далі на взуттєву фабрику. А поміж цим, їздив відвідувати інтернат в якому навчався, спілкувався зі школярами. Щороку дітей цього інтернату відправляють у літній християнський табір. Там Денису знайомиться з дівчиною Світланою, яка була наставницею у дівчат, і щирою християнкою. Денис приїжджав у табір відвідувати дітей, а заодно почав спілкуватися і дружити з дівчиною-християнкою. Вона запросила Дениса до церкви євангельських християн-баптистів. Денис був вражений побаченим і почутим. Йому подобались хороші стосунки між людьми, яких він ніколи раніше не бачив. Його торкалося Слово Боже, яке чув. Невдовзі у 21 рік Денис покаявся та охрестився у церкві села Рея, Бердичівського району.

Встановлення особистості

Дуже швидко у Дениса розпочалось нове життя. Він вступає на навчання до біблійного коледжу у Коростень. Почав служити дітям у літніх таборах, у недільній школі, але найбільше його серце було прихильним до дітей з інтернатів.

У Біблії написано, що Бог є Богом вдів та сиріт. Колись вихователь зі школи вплинув на Дениса. А ще у шкільні часи жінка з православної церкви почала опікуватися Денисом, як рідна матір. Вона, до речі, дуже переймалася, коли її підопічний вирішив охреститися, «стати баптистом». Але вона по-материнськи підтримувала його, особливо коли у Дениса виявили пухлину у нозі, і потрібно було оперувати. Денис їхав у Київ з дияконом своєї церкви, у тій же машині їхала дівчина, яка працювала на підприємстві диякона. Вони були з однієї церкви, і невдовзі одружились.

Служіння

Денис знає, що таке життя дітей в інтернаті, знає їхні потреби, і Бог дав йому палке бажання служити їм. Він приїжджає до них, просто грає з хлопцями у спортивні ігри, спілкується, наставляє. Близько Житомира є дві школи-інтернати. В одну з них давно відкритий доступ і туди їздять християни, піклуються про дітей, проводять вивчення Біблії. А керівництво іншого інтернату негативно налаштоване до подібного. Тому Денис їздить туди, як до друзів, і в особистому спілкуванні з підлітками ділиться Євангелієм і вкладає істини з Писання у їхні життя. Також Денис служить у церкві дітям з особливими потребами у церкві села Рея. За ним закріплено двоє неповносправних малюків. Загалом у їхній церкві є близько сорока дітей з особливими потребами. Одна з мрій нашого студента, пов’язана зі служінням – це місіонерське служіння, хоча б короткострокова місія.

УБТС

Про Українську Баптистську Теологічну Семінарії Денис дізнався від подруги, яка вже навчалась у семінарії. «В УБТС я навчився бути більш соціальним. Спілкування зі студентами з різних куточків України дає можливість по-іншому глянути на своє життя і служіння. Навчання у семінарії мотивує мене ставити цілі і поетапно досягати їх. Навчання дуже дисциплінує. Я хочу бути кращим чоловіком для своєї дружини і ефективніше звершувати служіння…» – ділиться думками Денис.

Підтримаймо у молитві Дениса Єгорова за його сім’ю, служіння і Боже керівництво у подальшому.