Завершився зимовий табір факультету «Християнська освіта»
15/02/2017
УБТС презентували на міжнародній конференції у Варшаві
01/03/2017

«Жанно, є вдівець, який залишився з п’ятьма дітьми, підеш за нього заміж?»

 Як в один день стати мамою одразу пятьох дітей, піти з чоловіком на організацію нової церкви у село, залишаючи рідний дім, та при цьому ще й вступити на навчання до семінарії – про це історія студентки УБТС Жанни.

Донька художника. Покаяння

Жанна Кужель народилася 6 грудня 1974 року у Рівному. Молодша з двох дітей у сім’ї.  Виростала у християнському оточенні, прабабуся Жанни була віруючою, а дід був пресвітером. Мама Жанни працювала у лікарні, а батько професійний художник, реставратор.  Зрештою, і дід і брат – також були художниками.

Проте, батьки Жанни розлучилися. А Жанна довго не могла ходити до церкви, хоча в неї ніколи не виникало питання: «Чи Бог існує»? Вона завжди знала, що це так. У віці 27 років Господь торкнувся її серця, вона покаялась. Жила у Квасилові, а до церкви їздила у Рівне.

Стати мамою одразу п’ятьох дітей

Якось, Жанна прийшла в гості до своєї бабусі, а та їй каже: «В одного чоловіка померла дружина (твоя далека родичка), залишився вдівець сам з п’ятьма дітьми. Якби ти, Жанно, пішла за нього заміж». Жанна, м’яко кажучи, здивувалась, трохи обурилась, мовляв: «П’ятеро дітей, що бабуся придумала». Вона трохи покепкувала з бабусі, як Сара, підсміхнулась. Невдовзі наша студентка пішла на молитовну групу, як зазвичай, а там вже її подруга каже, що той вдівець розпитував про Жанну. Чоловік цей займався прославленням у церкві, тож вони перетинались у музичному служінні.

Через кілька місяців, коли у Жанни гостювала племінниця, Віктор, батько п’яти дітей, прийшов до неї в гості, запропонувавши молитися про спільне майбутнє. Сказав: «Бог відкрив, що ти будеш моєю дружиною». Жанна взяла піст з молитвою, і отримала підтвердження від Господа. То ж вони почали планувати подальше життя. Через півтора року спілкування побралися. Їй було 28 років.

Перед цими подіями у Жанни трагічно загинув старший брат. Тому її племінниця, Юля, деякий час жила з Жанною. Цікаво, бо Юля і старша донька Віктора, Оленка, народились в один день, в одному пологовому будинку, зналися з дитинства, то ж дружба у сім’ї налагодилась.  Діти Віктора пригорнулись до Жанни. Найменшому з них не було й двох років. Одразу почали називати її мамою. До речі, окрім п’ятьох дітей, які вже були у сім’ї Кужелів, Бог подарував Віктору і Жанні ще дві донечки.

Організація нової церкви

Новоспечена сім’я жила в орендованій квартирі у Квасилові Рівненської області. Через п’ять років завершувався договір оренди. А в них був родич, літній чоловік, що жив у селі Глинськ неподалік, він постійно запрошував молоде сімейство переїжджати до нього, оскільки дім великий, місця достатньо. Віктор і Жанна ніяк не могли наважитись на цей переїзд, бо це інше місце. Але помер їхній родич і в спадок залишив будинок. У той час ще кілька сімей з церкви у Квасилові почали переселятись у Глинськ.

Коли Господь хоче насадити нову церкву, то Він працює в житті не однієї людини.

Таким чином у селищі міського типу під простою назвою  «Глинськ»,  утворилась група по вивченню Біблії, що складалась з квасилівських переселенців.

Новоутворена спільнота віруючих спершу орендувала приміщення у дитячому садочку. Організувалось служіння недільної школи, почали приходити діти з села. Далі розпочали і сестринське служіння, але через клопотанням місцевого священника, сільському голові довелося вигнати віруючих з приміщення дитсадка. Вони залишились без будівлі. Однак, сільський голова прихилився до цієї групи християн, і йому було незручно через те, що вони залишились без місця для зібрань. І він самотужки підшуковував приміщення євангельським християнам.

Невдовзі віруючим віддали будинок у самісінькому центрі села, який вже десятиліття виставлявся на продаж, однак досі стояв нічий. Приміщення було занедбаним, та християнська спільнота зробила незначний ремонт і почала збиратись у ньому. Як виявилось, цей будинок на початку минулого століття був «Домом молитви». І у 1937 році там навіть проходив Всесоюзний Конгрес Євангельських християн-баптистів.

Молода церква тепер мала приміщення, була змога приймати гостей. У суботу та неділю церква робила спільну вечерю, чаювання, запрошували людей з села, спілкувались. Люди почали каятись, хреститись церква – рости. Зараз вона налічує близько сорока членів.

Служіння дітям

Віруючі розпочали робити біблійну школу для дітей по суботах. Пастор доручив Жанні відповідальність за дитяче служіння. У неї не було досвіду у цій сфері. Чоловік допомагав організувати дітей. Потім Жанна пройшла кваліфікаційні курси. Почали проводити літні дитячі табори. Незабаром покаялась молода жінка Катя, і Жанна взяла її допомагати. Потім Жанна вступила у Рівненський регіональний біблійний коледж, запросила з собою Катерину, і разом вони закінчили програму «Дитячих служителів». Зараз у цій школі нараховується 68 дітей, лише двадцять – це діти віруючих батьків, а решта – ні. Згодом діти почали каятись, нещодавно виокремилось молодіжне служіння.

До речі, четверо старших дітей Кужелів вже є членами церкви, покаялась і мама Жанни. А син вступив на навчання до Рівненського регіонального біблійного коледжу на програму «пастирське служіння» і проповідує у церкві. Це важливо і цінно  для батьків.

Вступ і навчання в УБТС

У рамках партнерства УБТС з біблійними коледжами, студенти з Рівного приїжджали на сесію до Львова. Тоді Жанна почала мріяти про навчання у семінарії. Запитала дозволу в чоловіка, бо окрім неї, у сім’ї Кужелів є ще студенти. Син вступав до університету. Чоловік благословив дружину на навчання в семінарії. І з вересня минулого року Жанна розпочала навчання на факультеті «Християнська освіта».

«Мене неймовірно приваблює атмосфера, що панує в семінарії, ставлення до студентів,  причарував Львів. Здавалось, усі мої цінності і бачення були тут, в стінах УБТС. Ми писали роботу про особисте покликання, і я ще більше ствердилась в тому, що роблю. Також складали документ особистої відповідальності («ДОВ») з керівником факультету Тетяною Сидько. Це допомогло мені зосередитись на конкретному, а не роздавати свої сили на несуттєві речі.

Я давно мріяла про служіння лялькового театру-студії. Це хороший ресурс, щоб досягати дітей. Ми прописали це в ДОВ і почали цілеспрямовану працю. Минулого року вперше провели денний табір. Після цього почали приходити нові діти з села. Головне – любити цих дітей і продовжувати вкладати у них протягом навчального року, а не лише в час табору. Після кількох років праці з дітьми, дві дівчини, які прийшли до церкви через дитяче служіння, захотіли допомагати в недільній школі», – ділиться благословеннями  студентка.

Молитовні прохання

Нещодавно Жанну обрали відповідальною за організацію заходів у рамках всеукраїнського християнського проекту  «R500» (святкування 500-річчя реформації) у Здолбунівському районі Рівненщини. Вона просить молитися про це. Також про організацію лялькової студії.

Від себе додамо, що від моменту інтерв’ю з Жанною, до публікації даної статті  у церкві села Глинськ трапилась пожежа, згорів Дім Молитви. Тож молімося за відновлення церкви.