У Христі немає страху, що Бог буде «злий на нас», якщо ми не пожертвуємо, або Бог буде якось більше задоволений нами, тому що ми даємо багато. Наше спасіння було куплене ціною на хресті та досі залишається вірним і непохитним.
Як я можу жертвувати, коли переживаю фінансові потреби?
«Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі. Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі» (до Филип’ян 4:12-14)
Лист Павла до церкви у Филиппах показує, що йому було добре відомо, що таке бути в потребі. Як і у Павла, бувають випадки, коли ми маємо багато, і періоди, коли ми опиняємось у потребі. Зрозуміло також, що в ці часи фінансової нестачі Павло продовжував активно жертвувати. Віддаючи фінанси, які міг, якщо відчував таке ведення від Бога. Віддаючи свій час, всього себе, свою енергію. Мабуть, можна сказати, що фінансово Павло був тим, хто потребував, проте духовно він точно в команді тих, хто жертвує та віддає.
Коли ви опиняєтеся у положенні, де ваше фінансове служіння мінімальне або й геть відсутнє, ви все одно можете знайти як послужити в інший спосіб. Знайдіть можливість послужити фізично, проявити любов до ближніх і бути підбадьоренням, де тільки зможете. Проводьте час у молитві та Слові. Бог прагне говорити до нас і зрощувати нас духовно, особливо у важкі часи. Дозвольте Йому використати цей час для Своєї слави.
Ми служимо воскреслому Спасителю, в Якому знаходимо своє життя і свободу. Це честь віддавати Йому всього себе, незалежно від нашого матеріального становища, і також честь у своїй власній потребі отримувати таку ж допомогу від церкви, яка не чекає нічого натомість.
Знаходити способи, як допомогти
«…тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке» (Гал. 2:10)
Під час цієї пандемії коронавірусу деякі з нас будуть у повному порядку, наша робота все ще при нас, а наші фінанси не зазнають серйозного впливу. Якщо це про нас, то наша відповідальність шукати потреби, що можуть виникнути, людей, які раптово потрапили в біду, і знаходити способи, як їм допомогти.
Вони можуть бути в наших церквах або у суспільстві в цілому, але ці потреби, безумовно, є. Ми повинні продовжувати фінансово дбати про ті служіння, які ми зазвичай підтримуємо, а також шукати шляхи фінансової допомоги тим, хто несподівано опиняється в потребі.
За останні кілька днів я чув усілякі думки про цей раптовий виклик, який постав перед церквами. Багато хто з наших церковних спільнот раптово опинився без грошей, і ті, хто регулярно давав десятини втратили таку спроможність. Люди замислюються, чи церква витримає цю бурю. Та ми витримаємо! Наша надія як церкви не в наших фінансах, а в Христі. Ми довіряємо Йому як нашій Скелі та нашому Забезпеченню.
Це теж мине
«…тож ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!» (2 Коринтян 4:18)
Важливо пам’ятати, що ця проблема є тимчасовою. Оскільки ситуація з пандемією змінюється щогодини, ми не маємо уявлення, як виглядатиме все через місяць, тиждень чи навіть через кілька днів. Те, що ми думаємо про нашу ситуацію сьогодні, може змінитися вже завтра. Зрештою все врешті-решт міняється. На противагу цьому Бог незмінний. Він знає наші серця, думки та кожну ситуацію, яка завдає нам болю.
Якщо ви хочете жертвувати, але зараз не можете нічого дати, це добре. У великій картині вашого життя це лише момент, який мине. Ті, хто може щось дати, повинні активізуватися в цей час, а ті, хто потребує, повинні бути готові прийняти допомогу і шукати можливості, щоб служити там, де вони можуть.