Чи жертвувати під час пандемії?

 

ЧИ МАЄМО МИ ПРОДОВЖУВАТИ ЖЕРТВУВАТИ ДЕСЯТИНУ, ПЕРЕЖИВАЮЧИ ФІНАНСОВІ ТРУДНОЩІ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ?
 
Коли календар тільки відкрився на 2020-му, ніхто не міг передбачити, що лише за кілька місяців наш світ зіштовхнеться з безпрецедентною пандемією. Ніхто з нас не очікував, що стабільний бізнес забуксує, співробітники підуть додому без платні, а роботодавцям залишиться насилу збирати все по шматочках.
 
Пандемія коронавірусу сильно б’є та водночас ставить нам важкі запитання. Коли наші звичайні рахунки більші, ніж ми можемо осилити, чи слід і досі давати десятину? Якщо давання є життєво важливою частиною християнства, що означає раптова і потужна зміна доходу для звичайного давача десятини? Чи зможуть церкви щось з цим зробити? Останні кілька днів поставили багатьох із нас у складне становище, коли ті самі рахунки знову накопичились, але вже при низькому доході або й взагалі його відсутності. То що ж нам з цим усім робити?
 
🔸
 Бог не вимагає ваших грошей і Він не сердиться на вас
«Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно.» Михей 6:8
 
🔸
 Наш Бог – це Бог милосердя
Ключова істина полягає в тому, що Бог не вимагає від нас давати, коли ми втрачаємо фінанси, і, власне, не вимагає цього, коли наші фінанси в порядку. Ми даємо, тому що це наш вибір; це рішення віддавати Йому всього себе та все, що ми маємо, за будь-яких обставин. Немає ніякого зобов’язання на десятину, коли наші фінанси на нулі, просто тому, що такого зобов’язання немає взагалі для жодного з нас у будь-який час. Ми віддаємо вільно від свого серця, тому що любимо Ісуса, тому що наше життя вже нам не належить, а не тому, що Бог покарає нас, якщо ми цього не зробимо.
 
Одного разу Біллі Грема запитали про десятину в час безробіття. Його відповідь для ChristianPost.com була простою: “Розумієте, якими б щедрими ми не були, ми не повинні давати, тому що ми думаємо, що купуємо прихильність Бога – тим більше заробляємо наше спасіння» та додає, що давати «слід як результат чогось глибшого: нашої любові до Бога та Його праці, а не як прагнення вислужитися перед Ним».
Ми даємо, тому що є радість, яку ми можемо пізнати лише тоді, коли даємо так, як Бог веде. Ми даємо, тому що це робить нас більш схожими на Христа. Ми даємо, тому що інколи ми й самі знаємо, що це таке – бути в гострій потребі та милосердно отримувати від інших. Ми знаходимо невимовну радість давати іншим так само, як це було щедро дано нам. Бог не вимагає просто моїх грошей, Він вимагає мене усього.

У Христі немає страху, що Бог буде «злий на нас», якщо ми не пожертвуємо, або Бог буде якось більше задоволений нами, тому що ми даємо багато. Наше спасіння було куплене ціною на хресті та досі залишається вірним і непохитним.

Як я можу жертвувати, коли переживаю фінансові потреби?

«Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.  Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі. Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі» (до Филип’ян 4:12-14)

Лист Павла до церкви у Филиппах показує, що йому було добре відомо, що таке бути в потребі. Як і у Павла, бувають випадки, коли ми маємо багато, і періоди, коли ми опиняємось у потребі. Зрозуміло також, що в ці часи фінансової нестачі Павло продовжував активно жертвувати. Віддаючи фінанси, які міг, якщо відчував таке ведення від Бога. Віддаючи свій час, всього себе, свою енергію. Мабуть, можна сказати, що фінансово Павло був тим, хто потребував, проте духовно він точно в команді тих, хто жертвує та віддає.

Коли ви опиняєтеся у положенні, де ваше фінансове служіння мінімальне або й геть відсутнє, ви все одно можете знайти як послужити в інший спосіб. Знайдіть можливість послужити фізично, проявити любов до ближніх і бути підбадьоренням, де тільки зможете. Проводьте час у молитві та Слові. Бог прагне говорити до нас і зрощувати нас духовно, особливо у важкі часи. Дозвольте Йому використати цей час для Своєї слави.

Ми служимо воскреслому Спасителю, в Якому знаходимо своє життя і свободу. Це честь віддавати Йому всього себе, незалежно від нашого матеріального становища, і також честь у своїй власній потребі отримувати таку ж допомогу від церкви, яка не чекає нічого натомість.

Знаходити способи, як допомогти

«…тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке» (Гал. 2:10)

Під час цієї пандемії коронавірусу деякі з нас будуть у повному порядку, наша робота все ще при нас, а наші фінанси не зазнають серйозного впливу. Якщо це про нас, то наша відповідальність шукати потреби, що можуть виникнути, людей, які раптово потрапили в біду, і знаходити способи, як їм допомогти.

Вони можуть бути в наших церквах або у суспільстві в цілому, але ці потреби, безумовно, є. Ми повинні продовжувати фінансово дбати про ті служіння, які ми зазвичай підтримуємо, а також шукати шляхи фінансової допомоги тим, хто несподівано опиняється в потребі.

За останні кілька днів я чув усілякі думки про цей раптовий виклик, який постав перед церквами. Багато хто з наших церковних спільнот раптово опинився без грошей, і ті, хто регулярно давав десятини втратили таку спроможність. Люди замислюються, чи церква витримає цю бурю. Та ми витримаємо! Наша надія як церкви не в наших фінансах, а в Христі. Ми довіряємо Йому як нашій Скелі та нашому Забезпеченню.

Це теж мине

«…тож ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!» (2 Коринтян 4:18)

Важливо пам’ятати, що ця проблема є тимчасовою. Оскільки ситуація з пандемією змінюється щогодини, ми не маємо уявлення, як виглядатиме все через місяць, тиждень чи навіть через кілька днів. Те, що ми думаємо про нашу ситуацію сьогодні, може змінитися вже завтра. Зрештою все врешті-решт міняється. На противагу цьому Бог незмінний. Він знає наші серця, думки та кожну ситуацію, яка завдає нам болю.

Якщо ви хочете жертвувати, але зараз не можете нічого дати, це добре. У великій картині вашого життя це лише момент, який мине. Ті, хто може щось дати, повинні активізуватися в цей час, а ті, хто потребує, повинні бути готові прийняти допомогу і шукати можливості, щоб служити там, де вони можуть.

 


Переклад: Колеснік Катя